27 січня – 185 років від дня народження Льюїса Керролла 

(1832-1898)

Сторінки життя і творчості

Англійці кажуть: «Якщо ви не знаєте Алісу й Чеширського Кота, Капелюшника й Шаленого Зайця, ви нічого не знаєте про Англію». Це герої відомої книжки Льюїса Керролла «Аліса в Країні Див», що є перлиною дитячої англійської літератури.

Льюїсу Керроллу випало жити в Англії в добу, яка від імені королеви Вікторії отримала назву »вік-торіанська». Королева Вікторія правила найдовше за всіх англійських монархів — 64 роки. За тих часів уважялося добрим смаком стримувати себе в усьому — вчинках, почуттях, емоціях. Дітей змалку привчали до вишуканих манер, чемності, усталених правил поведінки. Вони мусили ходити повільно й поважно, говорити правильною й гарною мовою, гратися в тихі й малорухливі ігри, не дошкуляти дорослим і займатися лише корисними справами. Але тоді, як і тепер, дітям хотілося бігати, стрибати, мріяти, бути вільними й обирати свої власні шляхи в усьому! Адже кожна людина прагне свободи у своєму житті, творчості й думках.

Розмірковуючи про світ дітей і дорослих, про поняття правильне та неправильне, свободу й обов’язок, письменник Льюїс Керролл створив казковий світ, де не було ніяких обмежень для вільного

польоту фантазії, де можна було вигадувати казна-що, не підкорятися королю й королеві й узагалі нікого не боятися. Іншими словами, де можна бути собою, вільною особистістю, котра здатна міняти все довкола силою своєї уяви!

Льюїса Керролла називають найзагадковішим письменником Англії. У його особистості поєдналося непоєднуване: математик і письменник, священик і фотограф, філософ і великий друг дітей. Ніхто з його сучасників не міг зрозуміти, чому цей дорослий чоловік у темній рясі священнослужителя скрізь носив із собою фотокамеру? Чому він так багато часу проводив із дітьми, брав участь у їхніх забавках, вигадував для них цікаві ігри й го волом-ки?.. Його псевдонім теж містить певну загадку. Своє справжнє ім’я Чарльз Лутвідж (прізвище Доджсон) письменник переклав латиною, а потім отримане ім’я Carolus Ludovicus знову переклав англійською й переставив слова місцями. Так з’явився його псевдонім Lewis Carroll.

Льюїс Керролл народився 27 січня 1832 р. в селищі Дерсбері (графство Чешир) у родині священика Чарльза Доджсона і Френ-сіс Джейн Лутвідж. У дев’ятнадцять років Чарльз Лутвідж Доджсон вступив до найдавнітттого університету у світі — Оксфордського, у двадцять три роки став викладачем математики коледжу Крайст Черч (Церкви Христа) цього університету, у двадцять п’ять — здобув ступінь магістра математики, у двадцять дев’ять — посвячений у сан диякона.

Сорок сім років (з 1851 по 1898 р.) Чарльз Лутвідж Доджсон працював у коледжі Крайст Черч. Серед його добрих знайомих були доньки ректора Оксфордського коледжу Крайст Черч — сестрички Лоріна Шарлотта, Аліса та Едіт Лідделл. Чарльз Лутвідж Доджсон часто гуляв з ними, запрошував їх до себе на чай і розказував їм цікаві історії. Саме для його улюблениці Аліси Лідделл і її сестричок була створена повість-казка «Аліса в Країні Див».

Уперше в історії літературної казки Льюїс Керролл зробив головною героїнею книжки реальну дівчинку, а точніше — її творчу уяву, що здатна породжувати інший світ — Країну Див. У цьому уявному світі, з одного боку, знайшли відображення цілком земні проблеми освіти, виховання, судочинства, усього суспільного устрою «вікторіанської» доби, доволі суворого до людини. З іншого боку, в уявному світі відобразилося те, про що не прийнято було говорити в той час — мрії, почуття, прагнення людини. Тут усі земні правила летять шкереберть, тут можна бігати за Білим Кроликом, робити дурниці, дражнитися й поводитися неправильно. У своїй уяві людина завжди вільною, вона може збільшуватися або зменшуватися, швидко пересуватися в різних просторах і робити все, що заманеться. Кожній людині потрібен, стверджує Лью-їс Ксрролл, свій особистий простір, її особиста свобода.

Коли Аліса Лідделл виросла, Льюїс Керролл створив продовження книжки — «Аліса в Задзеркаллі», де юна героїня перетворилася на справжню королеву. Себе письменник зобразив у вигляді Білого Лицаря, який розповідає Алісі про неймовірні винаходи. А на прощання просить озирнутися й помахати йому рукою...