Уроки




Есхіл "Прометей закутий"





Р. Дал "Чарлі і шоколадна фабрика"

















Льюїс Керролл "Аліса в Країні Див"














Елеонор Портер "Полліанна"












Марк Твен "Пригоди Тома Сойєра"
Створюємо комикси























  


























 Створення "герба" Мацуо Басьо 




"Сакура"





"Поетичне лото"


Фізкультхвилинка "Японія"




Гра "Каруто"





"Пірамида"




Тема. Льюїс Керролл "Аліса в Країні Див"

















Создаём кластер.










Марк Твен "Пригоди Тома Сойєра"

"Фарбуємо паркан"



















"Віднови клятву"



Вправа "Вкради місяць"
    

 

Робота в групах.




































Що робить людину щасливою? Причини деградації Скруджа та його переродження у повісті Ч. Діккенса «Різдвяна пісня у прозі» 



Тема. Джон Кітс. "Про коника та цвіркуна"
















Тема: Іван Андрійович Крилов – видатний російський байкар. Байки «Квартет». Яскравість алегоричних образів.


О. С. Пушкін. Ліцейські друзі поета. Уславлення дружби й вірності у вірші «19 жовтня 1835 року». Авторські спогади й роздуми у творі.




6 клас. Урок "Мацуо Басьо. Хоку. Характерні ознаки хоку"



Друга світова війна у європейській поезії. Зображення трагедії Другої світової війни з різних боків Європи (К. І. Галчинський «Пісня про солдатів з Вестерплятте», А. Марґул-Шпербер «Про назву концтабору Бухенвальд»)




Урок світової літератури, 5 клас. Тема: Протиставлення «справжнього» і «штучного» в казці Г.К.Андерсена «Соловей».




Тема.  Протиставлення «справжнього» і «штучного» в казці Г.К.Андерсена «Соловей». 
Мета:
 розкрити ідейний зміст твору; відпрацьовувати в учнів навички критичного мислення, виразного читання; розвивати вміння порівнювати літературні образи; виховувати любов до природи, формувати уявлення про справжню красу. 





Матеріали: портрет Г.К.Андерсена, казка «Соловей», збірки казок письменника, запис співу солов’я, запис уривка з «Лускунчика» П.І.Чайковського.
                               Хід уроку
                                                             Щасливим є той, хто може розгледіти красу 
                                                             у звичайнісіньких речах, там, де інші нічого 
                                                             не бачать! Все прекрасне, досить лише вміти
                                                                                                                   придивитися.
       
                                                                                                         К. Пісарро
І. Слово учителя.
Сьогодні ми продовжуємо з вами працювати над темою «Літературні казки».
- Але спочатку згадаємо, що таке казка?

-  Які типи казок ви знаєте?
Які види казок нам відомі?
Чим відрізняється літературна казка від народної?
Звучить запис уривка з «Щелкунчика» П.І.Чайковського.
-         Прислухайтесь! Ви чуєте ці чарівні звуки? Що ж це? Здається, хтось тихенько, навшпиньки йде по коридору. Все ближче, ближче. Ось зі скрипом відчиняються двері. Та хто ж це? Це знову до нас завітала казка. І вона не помилилася, адже ми на неї чекали. Куди нас перенесе казка сьогодні на своїх крилах?
-         Скажіть, з ким із літературних казкарів ми вже познайомилися?
-         А сьогодні ми відправимося до Данії і познайомимося з відомим вам з дитинства казкарем Гансом Крістіаном Андерсеном.
Відеофрагмент  «Розповідь про Андерсена»
 -         Які казки Андерсена ваші улюблені? Чому?
-         Сьогодні ми  познайомитися з казкою Андерсена “Соловей”,  матимемо змогу порівняти живого і штучного солов’я,   спробуємо визначити, що хотів донести до читача Андерсен своїм твором, яким чином він розв’язав конфлікт між справжньою красою та штучною. Ганс Крістіан Андерсен дуже любив природу і дітей. Адже саме вони діють у його казках. Цього разу героєм його твору стала маленька, але дуже співуча пташка – соловей.
(Казка Г.К.Андерсена «Соловей») Діти записують тему уроку та епіграф у зошити.
-         А що ми знаємо про солов’я?
Легенда про солов’я.
Жила в однім селі дівчинка-сирітка. Мати її давно по­мерла, батько оженився вдруге і взяв собі дружину, таку лиху та недобру, що страшно і сказати. Зненавиділа вона сирітку, всю роботу хатню на неї звалила, лає її, кричить цілий день. Поплаче бідна дівчинка, посумує, а як тільки хвилинку вільну знайде, біжить до гаю, що недалеко від батькової садиби, а там пташки такі дзвінкоголосі співа­ють, душу звеселяють. Витре дівчинка сльози, усміхнеться й забуде про своє горе. Побачила це мачуха, узяли її зазд­рощі, й вирішила вона розігнати всіх птахів у гаю. Так і зробила. Прийшла дівчинка до гаю, а пташок немає, лише одна, сіренька, непоказна, сидить на гілочці. Сіла дівчин­ка під деревом і заплакала. А пташка та сіренька голосу не мала, але мала велике і добре серце. Так їй жаль стало бідної сирітки, підлетіла до неї, затріпотіла крильцями, ніби хотіла їй витерти сльози, і раптом заспівала так, що все навколо завмерло. Це був такий чудовий спів, таке непо­вторне соло!
Відтоді назвали цю пташку соловейком.
Прекрасний спів солов`я не залишає байдужим нікого. Вважають, що співає він уночі, насправді ж соловейко співає і вночі, і вдень, просто вдень ми не можемо почути його через шум та спів інших птахів. Оскільки соловей – це перелітний птах, тому він співає лише з квітня по червень, саме в той час, коли самиця насиджує яйця. Співають лише солов’ї-самці. У співі він виражає свої почуття до самки, оберігає її, коли вона сидить на гнізді. Співає соловейко лише до появи пташенят, а з часом припиняє, щоб не привертати увагу хижаків. Незважаючи на чудовий спів, солов’ї за своїм забарвленням не впадають у вічі, їх пір’я коричнево-червоне, а черевце – сіро-біле. Гніздяться вони на деревах, але саме гніздо не дуже міцне. Іноді воно може бути прямо на землі або на дуже великій висоті. Як правило, в гнізді самиця відкладає від 4 до 6 яєць, які мають характерне забарвлення – оливкове, темно-оливкове, зеленувате або ж блакитнувате з плямами. Соловейко – птах особливий. Більше за все він полюбляє південні країни та країни в зоні континентального клімату. Наприклад, солов’я європейського можна зустріти практично в кожній європейській країні, окрім Англії, Ірландії, Уельсу та Шотландії (багато хто вважає, що це через вологість клімату на острові).
Восени, коли дні стають вже короткими, солов’ї відлітають на захід Африки, де зимують, харчуються павуками, комахами, червами, ягодами, але не співають. На батьківщині ці птахи з’являються десь на початку травня. Ще однією особливістю у них вважається своєрідна школа. Кожен молодий соловейко навчається співу у старших, наслідуючи їх. Тому, якщо ви помітили, що біля вашого дому співає тільки один птах, будьте уважнішими: можливо, це вже цілий квартет. Співають солов’ї теж дивно: сидять на гілці невисоко від землі, опускають крила і горбляться, постійно оглядаючись навколо, адже вони дуже потайливі істоти. Але якщо спів соловейка інтенсивний та самовідданий, то до нього можна навіть приблизитися впритул.
-          Давайте звернемося до казки, де розповідається про силу великого і справжнього мистецтва, спробуємо вияснити, чи всяка краса приносить радість і задоволення.
ІІ.
 Робота над змістом казки «Соловей».
-  Де відбуваються події казки?
-         А чому саме у Китаї? Як ви гадаєте?

-         Китай – країна високого технічного розвитку,китайці винайшли папір, порох, порцеляну, шовк.
-          А що було головною окрасою країни?
-  Яким був палац імператора? Зачитайте уривок. («Богдиханів палац був найкращий у світі, весь із чудової коштовної порцеляни, але такий крихкий, що в ньому належало ходити дуже обережно, аби не до чого не доторкнутися. У саду росли найдивовижніші квітки, а до найгарніших були прив’язані срібні дзвіночки, вони дзвеніли, щоб кожен, хто проходив повз ті квіти, звертав на них увагу»), с. 85
-  Чи приваблює вас його краса, чи хотіли б ви жити у такій коштовній будівлі?
У казці Андерсен використовує такий художній засіб як антитеза. Антитеза – це протиставлення. Що в казці протиставлено імператорському палацу та саду? (Ліс)
- Виразно прочитайте опис лісу, де жив соловейко. («чудовий ліс з високими деревами і глибокими озерами»,«ліс доходив до самого синього моря»)
- Уявіть, що кожен день бачать і чують придворні? Прості люди?
-   Кого зачарувала своїм співом «маленька сіра пташка»?
Доведіть, що спів солов’я був дійсно красивим. (Учні зачитують слова рибалки, кухарочки, мандрівників про спів солов’я).
-         Чи знав імператор, що відбувається за стінами палацу? Чому ви так вирішили?
– А як імператор довідався про солов’я? (із книги)
-         Спробуємо уявити, що він міг прочитати в цій книзі?
Творчі роботи учнів.
Я бачила багато див дивних у Китаї, що радість очам дарували моїм: пишний  палац з порцеляновими стінами, у яких відблискують золоті вогники; чудові квіти, з прив’язаними до них срібними дзвіночками. Але найкраще диво – пташка сіренька, спів якої дарує насолоду, чарує, втішає, спів її ніжний , мов дотик матусі. Він серця торкається. А звати ту чарівну пташку соловейко, і живе вона у лісі богдихана. (Самойлова Олена)
У лісі зеленому
Біля моря синього
Живе соловейко
Пташка маленька.
Співом чарівним
Серце тривожить,
Радість дарує,
Втіху, розраду.
Спів його ніжний,
Добрий і щирий.
Кращий за срібло,
Палац, порцеляну! (Макаренко Олена)
Виразне читання вчителем. – Що таке? – здивувався богдихан. – Соловейко? Я не знаю його. У моїй державі, навітьу моєму саду живе такий птах, а я його ніколи не чув!...її ніколи не відрекомендовували до двору!
-         Як цей випадок характеризує імператора та придворних?( Імператор та його придворні «замкнуті» у своєму замку, відмежувалися від природної, справжньої краси. Хоча мають змогу милу­ватися глибокими озерами, морем, густим лісом; ця кра­са поряд, неподалік. Та їх влаштовує штучна, придвор­на краса. Далі палацу вони не мандрували. Вони  не помічають краси живої природи(навіщо срібні дзвіночки на квітах )
-         «Я хочу, щоб вона сьогодні ж таки ввечері була тут і співала мені!»
-         Перекажіть, як за наказом імператора знайшли птаха.с.84-85
Ланцюжкове моделювання навчальної ситуації:«Придворні розшукують Солов'я» (із зачитуванням цитат):
«Коли вже пройшли півдороги, замукала корова.
-         Ось він! Яка незвичайна сила в такій маленькій тва­рині!
Потім заквакали жаби в болоті.
-         Чудово! Я вже чув його, він дзвенить, як маленькі церковні дзвоники».
– Якими автор показав придворних? Чому ця сцена викликає сміх? (Вони не знають життя, ніколи не були у лісі. Вони самозакохані, зверхні, гордовиті) Чому вони вихваляли спів, якого ніколи не чули?  (Підлабузники. Вихваляли те, що похвалив імператор).
-         Намалюйте словесний портрет солов’я. Чи таким його уявляли придворні? А яким? (с.85)
     -  Давайте запишемо у зашити, яким був соловей (учні заповнюють першу колонку таблиці)
Живий соловей
Штучний соловей
Маленька сіра пташка
Простенька


Спів
«спів брав за серце»; співав, по-своєму, чарівна мелодія,ніжний, прекрасний спів, викликає почуття

Чи сподобався  спів солов’я імператору з казки Андерсена?Аргументуйте.с.86
– Як ви гадаєте, чому соловей відмовився від нагороди імператора? (Митець має бути скромним, невимогливим і не бажати для себе іншої нагороди, крім вдячності; справжній митець  покликаний пробуджувати душі, допомагати «відродитись» кращим людським цінностям, чеснотам. «Я бачив у ваших очах сльози, і це для мене найбільша нагорода» )
-         Соловей мав неймовірний успіх. Давайте послухаємо, що відбувалося у місті після виступу птаха.
Творчий переказ від першої особи з використанням елементів костюма. (с.86 «Його залишили при дворі…. Але всі вони виявилися безголосі»)
 Чи відчув він себе соловей щасливим у палаці? Чому? С.86
       У мене на столі лежить пакунок. Як ви вважаєте, яким чином він пов'язаний з казкою?

– Що було у пакунку, який отримав імператор? Так у казці з’являється ще один соловей.
–Давайте порівняємо пташок. Знайдемо ті слова, які характеризують штучного птаха (Учні у зошитах заповнюють другу частину таблиці)
Живий соловей
Штучний соловей

 Схожий на живого, але весь обсипаний діамантами, рубінами та сапфірами; поблискував сріблом та золотом;був незрівнянно кращий, весь блищав, наче браслет чи брошка
Спів

 Співав, як заведена шарманка, одну й ту саму мелодію


















– Чому справжній і штучний соловей не змогли співати разом?
– Поясніть успіх штучної пташки.
Тлумачення епіграфа
-         До чого так і не зуміли «придивитися» імператор і його підлеглі? Якщо вірити словам відомого французького художника Каміля Пісарро про те, що «щасливим є той, хто може  розгледіти красу у звичайнісіньких речах, там, де інші нічого не бачать» , тоді логічним буде припущення, що мешканці порцелянового палацу – нещасні люди! А ви як вважаєте?
(Імператор та його піддані втратили почуття прекрасного, перестали помічати красу природи, їм подобається тільки «те що блищить»)                                                                             
-         Чому лише бідні рибалки не розділяли думки про неперевершений спів штучної пташки:«Непогано, навіть скидається на соловейків спів, та чогось у ньому не вистачає…»
-         Чого саме на вашу думку бракує?
-         Чи хотіли б ви почути спів солов’я?  

-         Уособленням чого в казці є справжній і штучний солов’ї?  
-         Яка краса протиставляється? Знову антитеза. Стосовно яких образів казки цього разу використовується цей засіб?                                                       
Природна краса                                              Штучна краса
                                                                                 
Маленький сірий соловей                           Блискучий, обсипаний діамантами      
                                                                     художній виріб
Його спів тривожить душу
«бере за серце», викликає почуття           Співає одну й ту саму   мелодію,      
                                                                       можна отримати насолоду від  
                                                                           прослухування      
Інтерактивна гра «Ланцюжок порад»
-         Які б поради ви б дали імператору, придворним, щодо шанування і розуміння справжньої краси? Як треба ставитися до краси, створеної руками людей?
IV. Підсумок  уроку. Отже, автор у казці протиставляє справжню красу та штучну. Людський розум неперевершений, руки людини здатні створити найчудовіший витвір, але лише краса природи спрямовує людей на шлях істини.
Досконалість, краса штучної водойми, яку «відточували» людські руки, явно програють справжньому невеличкому озерцю, захованому у гущавині лісу. Велике мистецтво -  вміти розуміти, шанувати і любити красу живої природи, але треба навчитися належно оцінювати нелегку працю людських рук та інтелекту.
  В.О.Сухомлинський казав про красу так: «Ми приходимо у світ для того, щоб збагнути красую утвердити, створити її.
Краса – це радість нашого життя. Людина стала Людиною тому, що побачила глибину блакитного неба, мерехкотіння зірок, рожевий розлив вечірньої зорі, прозорий серпанок степових просторів, багряний захід перед вітряним днем, тріпотіння марева над горизонтом, сині тіні в кучугурах снігу, журавлину зграю в голубому небі, відблиск сонця в міріадах крапель ранкової роси, сірі нитки дощу в похмурий день, фіолетову хмаринку на бузковому кущі, ніжне стебельце і голубий дзвіночок проліска – побачи
ла і, здивована, пішла по землі, створюючи нову красу. Зупинись і ти в здивуванні перед красою – і у твоєму серці розцвіте благородство».
Андерсен поєднував у своїх казках реальне життя і мрію, вчив нас бути кращими, вдосконалюватися. Отож, давайте придивимося уважніше до того, що нас оточує, прислухаємося, як казав російський поет М.Рилєнков:
Здесь мало увидеть,
Здесь нужно всмотреться
Чтоб ясной любовью
Наполнилось сердце.
Здесь мало услышать,
Здесь вслушаться нужно,
Чтоб в душу созвучья
Нахлынули дружно.
            Давайте і ми будемо Людьми, які помічають красу оточуючої природи, красу, яку створили інші люди (вдома, у класі, в школі, у місті) і самі творитимемо красу. Тоді ми дійсно будемо достойні цього почесного звання – ЛЮДИНА.
Д/з.: Виразно читати казку,підготувати розповідь про поведінку справжнього і штучного солов’їв у скрутному становищі.


6 клас. : Що робить людину щасливою? Причини деградації Скруджа та його переродження у повісті Ч. Діккенса «Різдвяна пісня у прозі»



Немає коментарів:

Дописати коментар